Новітня історія України: Іловайська пастка. «Фільм – реквієм: неприкрите обличчя війни».

ИловайськУкраїнське місто Іловайськ знаходиться у 25 км від Донецька. Назва цього міста увійшла в новітню історію України. Іловайський котел став чорною сторінкою історії війни на сході України. 28 липня 2014 року Іловайське угрупування українських військ опинилося в оточенні. 29 серпня було досягнуто домовленість про відкриття гуманітарного коридору для оточених. 30 серпня о 10.00 колони українських військових почали рух з міста, але невдовзі були розстріляні. У серпні 2015 року головний військовий прокурор України Анатолій Матіос оприлюднив списки українських бійців, загиблих під час Іловайської трагедії. В них – 209 прізвищ. Ще 157 бійців на той час були невпізнаними, 158 військових вважалися зниклими безвісти, і враховуючи можливе їх перебування у заручниках, прізвища не оприлюднювалися. Трагедія настільки вразила українців, що для журналістів, письменників та режисерів стала поштовхом для написання книги і створення фільму. 11 листопада 2015 року у Дніпропетровському кінотеатрі «Правда – кіно» відбулася презентація книги «Іловайськ», яку написав український письменник, журналіст, громадський діяч та головний редактор газети «Панорама» Євгеній Положій, та прем’єра фільму «Іловайськ. Лицарі неба», знятого командою Дніпропетровської студії «12-й кадр»(за підтримки Штабу національного захисту Дніпропетровської області) – режисер Катерина Стрельченко. Автори книги і фільму поставили за мету зібрати в одне ціле спогади учасників іловайських подій, їхніх рідних та друзів, а також військових, які були причетні до операції по звільненню Іловайська у серпні 2014 року. З листопада 2015 року фільм змогли побачити тисячі українців в різних містах нашої держави. Стрічка знайшла свого глядача і за кордоном.
14 квітня показ фільму «Іловайськ. Лицарі неба» відбувся у Новій Каховці, у залі Новокаховського агроколеджу. Подивитися його прийшли студенти навчальних закладів міста, військові – учасники АТО, представники міської влади, журналісти. Фільм новокаховчанам представили режисер Катерина Стрельченко і оператор Дмитро Попов, які вже вдруге завітали до Нової Каховки. «Це фільм-реквієм, присвячений 15-ти хлопцям-добровольцям з полку «Дніпро-1». Історія кожного з них лягла в основу проекту. Це спогади близьких та друзів загиблих, розповіді свідків, що пройшли через це криваве пекло»,- розповіла Катерина Стрельченко. У фільмі використано архівне відео бійців підрозділів «Дніпро-1», «Миротворець», «Донбас» та каналу ЕспресоТВ. Поряд з ними були і бійці батальйону «Херсон», в якому загинув наш земляк з Центральної Основи Олег Гребінський. Його не стало 29 серпня 2014 року при виході батальйону з оточення. Пам’ять його та всіх загиблих бійців присутні вшанували хвилиною мовчання. Катерина Стрельченко розповіла, що авторський колектив студії «12-й кадр» нині працює над зйомками другої частини фільму «Іловайськ» – це буде розповідь про події біля села Піски, де серед десятків інших бійців загинув ще один новокаховчанин – доброволець батальйону «Дніпро-1» Віталій Галета. Знімальна група познайомилася з родиною бійця. Він був єдиним сином у батьків. Режисер не приховувала: фільм, який пропонують новокаховському глядачу – важкий, бо в ньому – справжнє, неприкрите обличчя війни. «Його важко дивитися. Але дивитися треба», – наполягають автори. Вони висловили слова подяки всім тим, хто, не вагаючись, взяв зброю до рук і пішов захищати Україну, а насправді – кожного з нас. Катерина Стрельченко зізналася: ще кілька років тому вона не відчувала так гостро значення українських символів, своє українське коріння, важливість української мови і культури. Гострі відчуття свого, українського, прийшли зараз – через розуміння, що в нинішній ситуації в будь-яку мить ми можемо все це втратити.
«Фільми-реквієми знімати дуже важко. Важко дивитися на горе людей, і просто не знаходиш слів, щоб їх втішити. Важко дивитися їм в очі»,- з хвилюванням говорить режисер фільму. Катерина Стрельченко подякувала всім, хто прийшов на перегляд. Бо не сподівалися, що фільм побачить широке коло глядачів. Адже стрічку спочатку створювали лише для родичів та друзів загиблих.
Дивитися фільм дійсно важко. Адже протягом двох з половиною годин ми чуємо гірку сповідь батьків і дружин, дітей і друзів, які втратили своїх рідних – молодих, сильних, сміливих чоловіків. В жодній з цих 15-ти родин не вірили у страшну звістку, шукали зниклого серед живих або сподівалися знайти серед полонених. Слова «пропав без вісти» давали надію, і рідні до останнього відмовлялися від аналізу ДНК. Вірили, що обов’язково станеться диво. «Така людина не могла загинути. Якщо у нього був хоча б один шанс врятуватися – він обов’язково б ним скористався», – стверджувала дружина одного з бійців. «Незважаючи ні на що, ми його чекаємо. На Різдво»,- зі сльозами на очах говорили батьки іншого бійця. А далі на екрані – безжальні рядки про збіг результатів аналізу ДНК. І ще один невідомий солдат, ім’я якого встановлено, нарешті повертається додому. Але це повернення – таке болюче.
Ті, хто вижив, розповідали, як на їх очах гинули бойові друзі, до яких під щільним вогнем неможливо було наблизитись. А потім місяцями намагалися потрапити на поле бою, щоб забрати їх тіла. Ті, хто вижив, стверджували: «Першими загинули кращі. Забувати нічого не треба. Треба робити висновки». Ті, хто повернувся з іловайського пекла живим, говорили, що нині особливо цінують життя і кожен мирний день. А ті, хто переглянув фільм, поділились ось такими враженнями: «Стрічку присвячено всім воїнам України, хто був в Іловайському котлі, хто вийшов звідти живим, хто лишається в полоні, та тим, хто залишився там назавжди. Ми пам’ятаємо про Іловайськ та вклоняємося всім, хто пройшов це випробування. Пам’ятайте й ви, бо героїзм саме таких людей захищає наше з вами буденне життя кожного дня».

В.Лінчевська

[SvenSoftSocialShareButtons] Вы можете залишити коментарій, аба посилання на Ваш сайт.

Залишити коментар

Вы должны быть авторизованы, чтобы разместить комментарий.