День пам’яті О.П.Довженка.

1«Хресна дорога Довженка до своєї Землі ще не закінчилась…»

60 років назад, 25 листопада 1956 року пішов з життя український письменник, кіносценарист і кінорежисер Олександр Петрович Довженко.

Сьогодні ми нагадаємо, якими були останні роки його життя за свідченнями його сучасників та істориків.

2

Коли розпочалася Друга світова війна, О.Довженко просився на фронт. І став кореспондентом газети «Красная звезда», свідком звільнення від окупації, після чого надрукував в «Известиях» 31.03.1942 року статтю «Україна в огні». Однойменна назва належить і сценарію фільму, написаному протягом 1941-1943 років. Уривки сценарію з’явилися у пресі у вересні 1943 року – і викликали обурення вищого керівництва країни. Довженка звинуватили у проголошених сумнівах щодо колективної вини за покинуте ворогу безпорадне населення та боєздатність Червоної Армії. Звинуватили і в націоналізмі.

3

30 січня 1944 року його викликають до Сталіна, від якого він дізнається про заборону свого фільму. Того ж дня Довженко знищує три «найкрамольніші» зошити свого щоденника, який він вів з 1939 року.

4

В цивільній та військовій пресі було заборонено публікувати твори Довженка. Тоді він написав у своєму щоденнику: «… невже любов до свого народу  є націоналізм? Чи націоналізм… у невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?..». Довженка звільнили з посади художнього керівника, з Київської кіностудії, викреслили зі списків впливових комітетів та Художньої ради.

Останні роки свого життя Довженко перебував ніби у «вавилонському полоні» – зняв лише один повнометражний художній фільм «Мічурін». Це останній твір, закінчений за життя автора.

5

Багаторічна туга за рідною землею позначилась на моральному стані Довженка. Він рветься в Україну, але туди він має право їздити лише у відрядження, а ось жити йому дозволено тільки у Москві.

У 1954 році, на ІІ-му з’їзді радянських письменників, Довженко скаржиться на знецінення фаху сценариста. Говорить про занепад кінематографії, особливо української. Важко переживає проблеми зі зйомками власних фільмів.

     Олександр Довженко п’ять років готувався до зйомок картини «Поема про море». Вона мала стати третім фільмом у задуманій ним трилогії. Перших два – «Нащадки запорожців» і «Повість полум’яних літ».

Після того, як у 1951 році було заблоковано зйомки його фільму «Відкриття Антарктиди», Довженко поїхав до України, щоб своїми очима побачити хід будівництва Каховської ГЕС. Щоліта до 1956 року він приїздив на будову, жив серед робітників.

6

Протягом 1954-1955 років він закінчує роботу над кіноповістю «Зачарована Десна». Її друкують у журналі «Дніпро». У квітні 1956 року Довженко пише листа до Міністерства культури про необхідність технічного переоснащення кіностудії. Але цієї події вже не дочекається. Довженко ще встигне повернутися до Нової Каховки, щоб бути присутнім при затопленні земель і почати перші кіно проби. Але 25 листопада того ж 1956 року помирає на дачі під Москвою.

Його»Поему про море» у 1956, «Повість полум’яних літ» у 1961-му і «Зачаровану Десну» у 1964-му роках поставить вже його дружина Юлія Солнцева.

Олександра Петровича Довженка поховали на Новодівочому цвинтарі у Москві. Траурна церемонія пройшла в Будинку літераторів. Там співав його друг Іван Козловський і грав на скрипці Леонід Коган. З України на похорон приїхала делегація. Привезли сніп жита, землю та яблука. Грудочку рідної землі вкинули до могили зі словами: «Земля, по якій твої ноги ходили, нині теплом тебе приймає». На могилі Довженка напис: «Умер в воскресение».

До останніх днів життя Олександр Петрович Довженко тужив за Україною і написав у своєму щоденнику: «Я вмру у Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі». 

7

У 2006 році активна громадськість України підняла питання про перенесення праху О.П.Довженка в Україну і про повернення з Москви до України архівів режисера. Питання це не вирішено. Як сказав член Спілки журналістів України Ярослав Проць, «хресна дорога Довженка до своєї Землі ще не закінчилась».

[SvenSoftSocialShareButtons] Вы можете залишити коментарій, аба посилання на Ваш сайт.

Залишити коментар

Вы должны быть авторизованы, чтобы разместить комментарий.