«Я для того, щоб жив мій народ».

32ae9d3-tychyj111

27-е січня  подарувало Україні  правозахисника з Донеччини  Олексу Тихого – педагога, мовознавця, який виступав на захист української мови.

Випускник Московського університету, він вчителював у Запорізькій, а згодом у Донецькій області. Після письмового протесту проти введення військ до Угорщини у 1956 році, за «антирадянську агітацію і пропаганду» був засуджений  і позбавлений громадянських прав. Відбував покарання у таборах.

Олекса Тихий виступав за відродження української мови і культури на Донеччині. Був засуджений вдруге у 1977 році. На його захист виступили відомі правозахисники Андрій Сахаров і Левко Лук’яненко. Олекса Тихий помер у тюремній лікарні у 1984 році. У грудні 1990 року вироки щодо Олекси Тихого було скасовано, а справу закрито «за відсутністю злочину».

Олекса Тихий  похований у Києві поряд з Василем Стусом і Юрієм Литвином.

Олекса Тихий писав: «Я – для того, щоб жив мій народ, щоб підносилась його культура, щоб голос мого народу достойно вів свою партію в багатоголосому хорі світової культури. Я – для того, щоб мої земляки-донбасівці давали не лише вугілля, сталь, прокат, машини, пшеницю, молоко та яйця. Для того, щоб моя Донеччина давала не тільки уболівальників футболу, учених-безбатченків, російськомовних інженерів, агрономів, лікарів, учителів, а й українських спеціалістів-патріотів, українських письменників, українських композиторів та акторів».

У 2006 році Указом Президента України Олекса Тихий був нагороджений орденом «За мужність» 1 ступеня (посмертно).

[SvenSoftSocialShareButtons] Вы можете залишити коментарій, аба посилання на Ваш сайт.

Залишити коментар

Вы должны быть авторизованы, чтобы разместить комментарий.