«Працювати для добра свого народу».

1353108417

31 січня у 1918 році пішов з життя український фізик і електротехнік, організатор науки, громадський діяч Іван Павлович Пулюй.

Він народився на Тернопільщині, в заможній і освіченій родині.  Був співзасновником таємного товариства української молоді «Громада». В студентські роки переклав українською мовою підручник з геометрії для українських гімназій. Навчався в духовній семінарії. Заснував студентське товариство «Січ».

Захопився математикою, фізикою і астрономією, вступив до Віденського університету. Друкував наукові статті, викладав фізику і математику у військово-морській академії. Далі – створив прилад, за що отримав срібну медаль на Всесвітній виставці у Парижі. Працював у Страсбурзькому університеті, став доктором філософії цього закладу. Згодом повернувся і працював у Віденському університеті. Писав статті в галузі фізики, розпочав активну роботу в новій галузі – електротехніці.

На виставці в Парижі сконструйовані ним  електричні апарати було відзначено дипломами. Винаходи Івана Пулюя викликали зацікавлення, один з відомих підприємців, власник знаної у Європі фірми запросив його на свою фабрику до Австрії як консультанта і директора фабрики. Його заслуги визнали на урядовому рівні – на запрошення міністерства освіти Австро-Угорщини Пулюй зайняв посаду професора експериментальної фізики Німецької технічної школи у Празі. Він читав лекції, розробив план досліджень, був обраний ректором політехніки, а потім деканом машинобудівного факультету. Іван Пулюй відіграв вирішальну роль як керівник проектування і будівництва багатьох електростанцій на змінному струмі в Чехії. Якість проектів і їх реалізації були дуже високими, із дотриманням екологічних вимог навіть сучасного рівня. Мешканці Праги досі використовують електроенергію, яку дає їм «Пулюєва» електростанція.

У 1902 році Іван Пулюй заснував і очолив кафедру електротехніки. Його було відзначено орденом Залізної корони за наукову та викладацьку працю, він отримав хрест ордена Франца-Йосипа і високий титул Радника двору. Став почесним членом Віденського електротехнічного товариства. У 1916 році йому запропонували зайняти посаду міністра освіти Австрійської монархії, але він відмовився за станом здоров’я. Іван Павлович Пулюй помер у Празі у віці 72 років у 1918 році. Там і похований.

Саме Іван Пулюй взяв на себе обов’язок розбудови системи освіти українською мовою, що обдумував ще у студентські роки. Розпочав із церковної літератури. Спільно з Пантелеймоном Кулішем здійснено переклад і видання чотирьох Євангелій. У 1880 році у Львові вийшло повне видання Нового Завіту українською мовою. У 1903 році у Відні вийшло повне видання Біблії в перекладі П.Куліша, І.Пулюя і І.Нечуя-Левицького. Однак в Російській імперії не дали дозволу на поширення Біблії в перекладі, про що він просив. Разом з тим, І.Пулюй добився дозволу від японського керівництва поширити духовні видання українською мовою серед вояків-українців, полонених під час російсько-японської війни.

          Життєвим кредо талановитого науковця були такі слова:

«Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю».

(Іван Пулюй)

          Іван Павлович Пулюй був автором близько 50 наукових праць українською, німецькою, англійською мовами. Його ім’я носить Тернопільский національний технічний університет, там відкрито і музей видатного вченого. Раз у 2 роки присуджується Премія НАН України імені Івана Пулюя за видатні роботи в галузі прикладної фізики. Його ім’ям названо вулиці та провулки у Дніпрі, Києві, Львові, Вінниці, Тернополі, Івано-Франківську, Дрогобичі, Броварах.

 

 

[SvenSoftSocialShareButtons] Вы можете залишити коментарій, аба посилання на Ваш сайт.

Залишити коментар

Вы должны быть авторизованы, чтобы разместить комментарий.