НОВОКАХОВСЬКИЙ СТУДЕНТ: ВИБІР, КРОКИ, МРІЇ.

У житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли на порозі дорослого життя слід прийняти для себе вкрай важливе рішення – обрати справу до душі. В ідеалі – цей вибір має бути свідомим, самостійним, з урахуванням усіх «за» і «проти». Однак, іноді молоді люди йдуть не за власним покликанням, а дорогою своїх батьків чи за їхніми нереалізованими амбіціями. Буває всяке. Тим паче, якщо молодики і молодиці знаходяться на півшляху, будучи студентами професійно-технічних закладів, коледжів та училищ. У когось попереду – ще 5 років в університеті, у інших – початок трудових буднів.

У Новій Каховці – 8 закладів освіти: три училища, два коледжі, технікум, два інститути. Мало хто стане сперечатися з тим, що їхнім обличчям є студенти: браві хлопаки і чарівні дівчата, горделиві містяни й амбітні приїжджі. У кожного з них – власні перемоги і досягнення, свої задачі і виклики. Водночас, всі вони вже зіштовхуються з реальними перепонами, пірнають у вирій житейських проблем. Звісно, наразі на порядку денному – закінчити навчання, яке має відчинити двері в самостійне життя. Однак, чи так просто їм вдасться пройти крізь цей дверний отвір?

Про складнощі професійного вибору, перспективи майбутньої професії та ясність думок ми цікавилися у молоді нашого студентського міста. Зустрічали ми їх на затишних паркових алеях, біля масивних будівель рідних навчальних закладів. А як змерзали – ховалися у теплих навчальних кабінетах. Запевнити можна в одному: новокаховська памолодь відкрита та відверта у думках, готова говорити як про нові айфони, так і про  глибину поезій великого «Кобзаря». Ще й жартують добряче! Однак цікавило нас інше…

Другокурсник Андрій навчається на програміста, захоплюється відеомонтажем. Навчатися пішов, аби вдосконалити здібності та поглибити знання. Але в Україні залишатися не збирається: «Планую продовжити навчання у Польщі. Отримаю європейський диплом. Його знають у всьому світі. Якщо все складеться добре – залишусь там і працювати. Перспектив у нас не бачу…».

Радіотехнік Олександра, навпаки, виїжджати не збирається. «Хочеться поїхати до Києва. Але гадаю, максимум, що я зможу – перебратися до Херсона», – розповідає дівчина. Поділилася вона й своїми планами: «Техніка мене завжди цікавила. Завжди подобалося ремонтувати, копирсатися у деталях. Це гарна можливість зробити щось своїми руками. А якщо потім прилади ще й працюють – взагалі чудово!», – жартує чотирикурсниця. «По закінченні технікуму піду працювати за фахом. Паралельно – здобуватиму й іншу освіту… Хочу відкрити власний ресторан. Тим паче, вже маю деякий досвід у цій галузі. Хочу працювати на себе». Розповіла і про наболіле: «Всі кажуть: йдіть на технічні спеціальності, їх бракує. Але, чесно кажучи, я розчарувалася у перспективах. Навіть з курсовою практикою одні проблеми. Де я тільки не ходила: десь не беруть практикантів, десь взагалі не хочуть платити».

А ось дівчата-бухгалтери чесно зізнаються, що у навчальному закладі просто відбувають час. А далі – як карта ляже: чи то до Києва, чи то до Одеси. «Можливо й заміж», – вигукує одна з тріо. Ще одну групу ми застали за обідом. «Я захоплююсь веб-дизайном, мовами програмування. Взагалі, програміст – професія майбутнього. Майбутнього України!», – закінчуючи трапезу, оптимістично промовив першокурсник Микита.

А ми нагадаємо вам сьогодні про студентські справи у Новій Каховці. І це – лише маленька частинка тих справ, до яких долучились новокаховські студенти.

[SvenSoftSocialShareButtons] Коментування і розміщення посилань заборонено.

Коментарі закриті.