ЗАМОК ТРУБЕЦЬКОГО: МАНДРІВКА У МИНУЛЕ!

У 2020 році ювілейний ХХ-й рейтинг популярності та якості «Дніпровська перлина» вперше відбувся у замку Петра Трубецького – на території виноробного господарства його імені, яке віднедавна стало частиною Новокаховської ОТГ. Претенденти на перемогу у номінаціях прибули до місця зустрічі, і з задоволенням долучились до екскурсії французьким шато – замком у французькому стилі.

Емоційно і колоритно її провела екскурсовод Тетяна Володимирівна.

Вона розповіла – на заводі застосовували французьку технологію виготовлення вина, за що ми маємо завдячувати Петру Миколайовичу Трубецькому, який народився 5 жовтня 1858 року. «Треба було мати сміливість, прозорливість, прорахувати всі ризики, і піти на цей сміливий крок, щоб застосувати саме французьку технологію, яка спирається на тонкий європейський смак, тобто природний виноматеріал – натуральний виноградний сік, який використовується при виготовлені вина. Тому вина, виготовлені за французькою технологією, дуже залежні від природних умов – кількості сонячних днів, сумарної кількості температур, опадів. Все це впливає і формує смакові властивості якості. А вино різних років відрізняється на смак, залежно від погодних умов».

Екскурсовод нагадала: наші предки споконвіку виноград не вирощували, бо на чорноземах виноград не садять – лоза такого грунту не любить. Коли вона росте на кам’янистому грунті, на вапнякових породах, це стимулює її розвивати кореневу структуру, проникати вглиб, добуваючи з надр землі мінерали, які формують смак. Тривалий час наша земля була прикордонним краєм – козаки боронили свою землю. Було не до винограду.

В середині замку на стінах – репродукції зображень, зроблених у сусідньому селі – Козацькому. Саме там був маєток Трубецьких. Він не зберігся. Палац в руїнах. Але екскурсовод потішила: є план реконструкції! І можливо ми ще побачимо його велич. На виході з палацу – зображення Бога виноробства Діоніса. Ліве крило замку – «винзавод в чистому вигляді». Роботи з його будівництва були розпочаті у 1889 році французьким архітектором. Будівля збудована у псевдоготичному стилі. Пізніше добудували балкон, праве крило, де нині готель на 10 номерів і ресторан. На будівлі досі збереглися перші князівські літери КТ – Князь Трубецькой. І зображення родового герба.

Нині колишні виноградники князя поховані під Каховським водосховищем, так само, як і острів Тавань – він простягався між Каховкою і Бериславом довжиною у 16 км. В перекладі з тюркської його назва означає «підошва». Це була Таванська переправа, частина великого торгівельного шляху «з варяг у греки», яким користувалися з давніх давен. Уявіть, у якій ми місцевості живемо! Тут завжди вирувало життя.

Виноградники займали площу в 200 га. Їх насадили не всі одночасно. На вході до виноробного господарства висаджені зразки виноградних кущів різних сортів – закуплені вони в Італії та Франції. Повноліття лоза досягає у 8 років.

Де нині відбувається виготовлення вина? На задньому дворі – повністю переобладнаний у 2011 році величезний виноробний цех.

Коли Росія пробилася до Чорного моря у 1773 році, почалася колонізація цих земель. Тоді на цих землях з’явилися Орлови, Волконські, Трубецькі… Петро Трубецький вперше приїхав до Козацького у 17 років, а землі почав скуповувати, коли був студентом юридичного факультету. Трубецькі походять від онука великого литовського князя Гедиміна, який розпочав цю династію в середині ХІІІ століття. В нього була 21 дитина, з них 7 синів. Один з онуків князя – князь Вітовт. Нащадки князя Гедиміна – Голіцини, Шереметьєви, Трубецькі…

На будівлі замку – барельєф Василя Миколайовича Василенка. Він 20 років працював головним технологом виноробного господарства, 15 років був директором заводу.

…Лев Голіцин за ароматом вина міг визначити, де було вирощено виноград і який за природними умовами був рік. А за формою листа винограду він міг визначити сорт. Навчався у Сорбонні. І загорівся ідеєю навчити слов’ян пити сухе вино. Він заснував у Криму Новий світ у 1878 році. І там у нього робилися геніальні солодкі десертні вина. Голіцин був чоловіком двоюрідної сестри Петра Трубецького. «Трубецький, на відміну від Голіцина, був не романтиком, а, як нині б сказали, геніальним маркетологом», – продовжила розповідь екскурсовод. – І прекрасно розумів – нас у Франції ніхто не чекає. І якщо ми беремо їх технологію – то разом з їхніми спеціалістами. Тоді на нашій території було 130 сонячних днів у році. Це ідеально підходило для виробництва сухих вин. Нині сонце панує вже майже 200 днів на рік. Більше сонця – більше глюкози. Вона під час бродіння перетворюється на спирт. Тому можемо порадіти – наші сухі вина вже досить спиртові, буває навіть 14%. Вивчили хімічний склад грунту. Під нашими ногами – вапняк. Це говорить про те, що мільйони років тому тут було море. Підтвердила це і минулорічна знахідка – на березі Каховського моря біля Малої Лепетихи знайшли два скам’янілі хребця доісторичного кита! Море – це мінерали, які ви відчуєте в білих винах морською свіжістю, в червоних – глибокими йодистими тонами. Тепер наші вина теруарні – ми виготовляємо їх тільки з того винограду, який виростили самі».

У підвалах замку можна побачити зображення житлового палацу родини Трубецьких. Щоправда, господарі називали його «гостьовим будиночком на 30 кімнат». І приїздили сюди, як на дачу. Ці руїни – у Козацькому. Під ними – водоспад. Але це не джерело, а … перелив з Каховського водосховища. Бо до дамби на 16 метрів поверхня води вища, а за дамбою нижча.

А вздовж берега Дніпра тягнулася опорна стіна з бійницями, і йшли підземні дороги, якими можна було переходити від одного населеного пункту до іншого. Хто збудував підземні ходи? На підземних катакомбах стоїть і старша за наше місто Каховка. Їх збудували люди – можливо турки, а можливо скіфи. Чому ми про це нічого не знаємо? Бо тривалий час нас переконували, що тут нічого не було, поки не прийшли сюди колоністи. А тут був великий торгівельний шлях. Тож життя було активним і до приходу колоністів.

У підвалі – особливі пахощі. Тут вино народжувалось, ферментувалось, витримувалось, зберігалось у пляшках. У 1889 році почали будувати завод. У 1895-1896 роках тут висадили перші привезені з Франції саджанці винограду. А в 1900 році на Міжнародній виставці в Парижі вино «Рислінг» князя Трубецького отримує найвищу нагороду – Гран-прі!

На стіні замку розташовано родовий герб. Придивившись до нього, можна зрозуміти, скільки родів протягом століть поєдналися між собою. Корона і мантія – знак монаршого походження. Вершник на малиновому тлі – герб Гедиміновичів, або Великого Князівства Литовського. Голова білого тура – від Бесарабських князів. Раніше герб мав трикутну форму. У вершині був білий орел – Польське Королівство. Два грифони, що тримають царську корону. Герб Російської імперії додався найпізніше, бо вона виникла у 1721 році. Вже не перший рік йдуть розкопки в селі Тягинка, де розкопали Литовську фортецю з керамічним водогоном ХІІІ століття. У селі Веселому розкопки були позаминулого літа. Що привабило литовців на нашій землі? Вежа Вітовта ймовірно збудована наприкінці ХІV століття. Вона слугувала дозорною вежею при Литовській митниці князя Вітовта. Її використовували і козаки як спостережну вежу. Ми можемо бути гордими тим, що це найстаріша архітектурна споруда Херсонщини. Князь Вітовт – двоюрідний брат Дмитра Ольгертовича, від якого бере початок рід Трубецьких.

Ми дісталися винних погребів. На полицях – вино у пляшках. Термін його витримки в дубовій діжці – від півроку до двох років. Екскурсовод розповіла: дубова діжка – винахід французів. Виробники інших країн витримують вина в кераміці, в глині. Це більш екологічно, бо не треба рубати дуби. Але дуб, залежно від тої місцевості, де росте, набуває ароматичних та смакових особливостей, які потім передає вину. І ми відчуваємо у вині цілий букет неймовірних смаків – все це завдяки дубовій діжці.

Найдовше витримують вино «Оксамит України» з сорту винограду Каберне Совіньйон. Нині на підприємстві – три тонеля. В одному витримують білі вина, у другому й третьому – червоні. 40% від об’єму продукції заводу – це вина, витримані в дубових діжках. А 60% – прості ординарні вина.

У підвалах серед найстарших – вино 1958 року. Більш старші вина нажаль збереглися в одиничних екземплярах. Під час Другої світової війни тут був … фашистський штаб. Тому в повному обсязі княжої колекції вин немає. Але збереглися одиничні екземпляри, яким понад 100 років….

Подорож в історичне минуле – захоплююча мандрівка! Ніби неймовірна «машина часу» переносить вас у різні епохи, які можна відчути на смак у прямому сенсі.

Виноробне господарство князя Трубецького зберігає ще багато цікавих історій, про які вам обов’язково розкажуть талановиті оповідачі- екскурсоводи. Неймовірне – у нас під ногами і навколо нас! Приходьте – і дізнайтеся більше про історію землі, на якій живете!

                                                                                   Вікторія РАЄВСЬКА

    

[SvenSoftSocialShareButtons] Коментування і розміщення посилань заборонено.

Коментарі закриті.