В ПАМ’ЯТЬ ПРО ПОБРАТИМІВ – ПАРК СЛАВИ І МОНУМЕНТ .

В День Перемоги, 9 травня, 35 років назад в Новій Каховці було урочисто відкрито міський Парк Слави і встановлено монумент на площі Сільських будівельників. Загалом на території області перебуває 1917 пам’яток і пам’ятних місць, присвячених подіям Другої світової війни.

З них 528 братських могил, 1058 одиночних могил, 277 меморіальних комплексів і пам’яток на честь загиблих земляків, 15 пам’ятників бойової техніки, і ще 39 пам’ятних місць та пам’ятних будинків.

Окрема сторінка історії Нової Каховки пов’язана з ім’ям талановитого архітектора Юрія Вікторовича Равича, завдяки оригінальним проектам якого місто суттєво на краще змінило свій зовнішній вигляд. Звання «Почесний громадянин міста Нова Каховка» та загальне визнання принесли йому Герб міста, оновлені площі і сквери, фонтани, чавунні огорожі, пам’ятники, в’їзні знаки в місто і в Херсонську область. Фронтовик, він пройшов непростий бойовий і творчий шлях. Напередодні війни закінчив Харківський автодорожній інститут. З перших днів зводив мости, переправи, аеродроми, забезпечував форсування водних перешкод, в тому числі Сиваша і Дніпра. Брав участь у Сталінградській битві, звільняв Крим та Україну, дійшов до Одера. Його фронтові дороги пролягли через Монголію, пустелю Гобі, гори Хінган, місця боїв з японськими мілітаристами. Юрій Вікторович Равич працював на режимних об’єктах на Крайній Півночі, удостоєний багатьох урядових нагород.

Впродовж 22-х років Юрій Равич – головний архітектор Нової Каховки. Особливе місце в його творчій діяльності – комплекс Парку Слави, символ Перемоги, вдячна пам’ять автора про бойових друзів, загиблих і живих героїв всенародного подвигу. Колишній невпорядкований сквер перетворився в центральне місце загальноміських урочистостей військово-патріотичного спрямування. Відкриття Парку відбулося 9 травня 1985 року, в день 40-річчя Перемоги. По його периметру – чавунна огорожа з воєнною символікою, центральна алея, тротуари і пішохідні доріжки, викладені бетонними плитами, оригінальні ліхтарі. В центрі – обеліск і Вічний вогонь. Цоколь виконано з червоного граніту. В цеху нестандартного устаткування заводу «Сокіл» виготовлено 18 метровий обеліск, увінчаний орденом Вітчизняної війни, символи –військова каска, автомат і лаврова гілка. На сторонах кубу – відлитий в майстернях агроколеджу орден Червоного Прапора, Червоної Зірки і орден Слави. Доповнюють комплекс могили під мармуровими плитами – деякий час вони були символічними.

З початку 90-х років почалася пошукова робота активістів пошукової групи «Юг», а з 2010 року – воєнно-історичного клубу «Каховка» тоді під керівництвом Анатолія Обельця. На місцях боїв в районі Каховської переправи, Нікопольського плацдарму, нижнього Лівобережжя Дніпра розшукували незареєстровані поховання воїнів, встановлювали їх імена, обстежували рештки зброї, боєприпасів, обмундирування. В результаті, починаючи з 2008 року, за ініціативи керівництва воєнно-історичного клубу, при активній підтримці міського голови Володимира Коваленка, виконкому та депутатського корпусу, протягом 7 років в Парку Слави було здійснено 4 ритуали перепоховання останків 34-х радянських воїнів.  В урочистостях з представниками міської влади брали участь представники військкомату, громадських організацій, Ради ветеранів, пошуковці, воїни- інтернаціоналісти, учні та студенти, мешканці міста.

Парк Слави став місцем урочистостей в День Перемоги, день Скорботи, день звільнення нашої території від фашистів 2 листопада. Особливого змісту і значення тут набули урочисті проводи юнаків на службу до лав ЗСУ- своєрідна патріотична естафета військової доблесті і слави, наслідування кращих традицій армії і флоту, запевнення призовників біля могил загиблих бійців служити сумлінно. Звучать фанфари, напутні слова міського голови, військового комісара, учасників Другої світової, представників молоді. Юнаки отримують подарунки від громади і побажання успішної служби, на останок – напутнє слово священика і освячення кожного призовника.

9 травня 1985 року на площі Сільських будівельників було відкрито монумент, присвячений воїнам 33-ї Гвардійської Севастопольської орденів Бойового Червоного Прапора і Суворова дивізії. Вона була сформована в другій половині травня 1942 року в місті Калач на Дону, на базі 3-го повітряно-десантного корпусу. 12 липня 1942 року у складі 62-ї армії Чуйкова протистояла ворогові в межиріччі Дону і Волги. На підступах до Сталінграду відбивала по 15-20 танкових атак на добу. Тільки в липневих боях 1942 року  знищила до 20 тис. фашистів, більше 100 танків. До вересня 1942 року з 12,5 тисяч воїнів дивізії в живих залишилося близько 3 тис. чоловік.

У другій половині вересня 1942 року дивізію передислокували під Тамбов, а далі після поповнення – на Сталінградський фронт. Вже у складі 2-ї Гвардійської армії воїни дивізії 29 вересня 1943 року вийшли на річку Молочна, почалося звільнення Запорізької області, а далі – Херсонщини. Частини 24-ї і 33-ї  дивізій 2-ї Гвардійської армії 4-го Українського фронту звільняли Скадовськ, воювали на Нікопольському плацдармі, згодом впродовж трьох місяців утримувала позиції по Дніпру на нашій території. Далі пішли на Крим, звільняли Севастополь, за що і отримали назву «Севастопольська».

Під час боїв на нашій території дивізією командував полковник Микола Угрюмов – в майбутньому генерал-лейтенант, Герой Радянського Союзу. Дивізія пройшла фронтовими дорогами від Сталінграда до Кенігсберга більше 8 тисяч км., втративши при цьому майже 97% свого складу. В її лавах воювали 17 Героїв Радянського Союзу та 17 кавалерів Ордена Слави. Серед них майбутні новокаховчани, кавалери двох Орденів Слави мінометник Філін та помічник командира мінометного взводу Домбровський. Боєвий Прапор дивізії зберігається нині в Тамбовському воєнно-авіаційному інженерному інституті.

Не забула про воїнів дивізії Нова Каховка. В центрі міста на площі Сільських будівельників встановлено монумент – це проект архітектора Юрія Равича. В одному з гранітних кар’єрів на острові Хортиця під Запоріжжям головний інженер УПТК Павлов віднайшов гранітну брилу. В кар’єрі її обробку виконали працівники Запорізьких художньо-виробничих майстерень. Доставлену брилу встановили на площі працівники БМУ №8 і СПМК-564 «Каховсільбуду». Висота монументу – 3,6 метра, вага – 16 тонн.  Крім представників громадськості, ветеранів війни, керівників міста, в урочистостях з нагоди відкриття монументу брали участь гості – воїни 33-ї гвардійської дивізії: гвардії полковник Глущенко – голова Ради ветеранів дивізії, воїни Гекалов, Коваленко. Право відкрити монумент надали гвардії полковнику Глущенку, секретарю міськкому партії Мерло і учаснику війни, кавалеру ордена Леніна, відомому бригадиру ПМК-157 Єрмолаю Назаровичу Денисенку. Нова Каховка гостинно зустріла бійців – у виконкомі тоді відбулася зустріч воїнів дивізії з громадськістю, а в кінотеатрі «Юність» – з молоддю міста. За матеріалами міської Книги пам’яті, при звільненні нашої території у 1943 році загинули понад 200 воїнів 33-ї Гвардійської дивізії…

                                                                                        За матеріалами, зібраними колишнім директором музею історії міста Володимиром Лозовим

[SvenSoftSocialShareButtons] Коментування і розміщення посилань заборонено.

Коментарі закриті.