МІСЬКА «КНИГА ПАМ’ЯТІ» – «ЧОТИРИ ЛЕГЕНДАРНИХ ПЛАЦДАРМИ».

У підготовці матеріалів для «Книги Пам’яті», списків полеглих брали участь новокаховчани – ветерани війни і праці, вчителі, школярі, працівники військкомату, депутати Рад.

Книга Пам’яті написана на основі документальних матеріалів архівів, музеїв, спогадів учасників подій, родичів живих і загиблих воїнів Другої світової, фронтових листів, журнальних і газетних публікацій, творів учнів.

Велику роботу зі збору цих документів, складання списків загиблих на фронтах війни земляків провела протягом кількох років секретар-дослідник редакційної колегії, учасник бойових дій Катерина Михайлівна Кобічева.

«Вірю: не заростуть тропи до солдатських могил, не зів’януть квіти біля пам’ятників героям. Не забудуться імена достойних пам’яті вічної», – написав у Книзі Пам’яті Вадим Мерзлов.

У Книзі – розповідь про «чотири легендарних плацдарми на каховській, на новокаховській землі. Їх було чотири за 34 роки. Ця земля полита кров’ю захисників в боях у грозові 20-ї роки минулого століття. ЦЕ БУВ ПЕРШИЙ ПЛАЦДАРМ, що увійшов в історію під іменем «Каховський».

У жорстоких боях з фашистами у 1941-му році, захищаючи рідну землю, наші бійці виявляли приклади мужності та стійкості. ЦЕ БУВ ДРУГИЙ ПЛАЦДАРМ.

БО ПОЧАЛАСЯ ВІЙНА…

Повірити в те, що війна прийшла, уявити, яке горе вона принесе країні, кожному місту, селу, скільки похоронок вручать листоноші, скільки буде сиріт, скільки батьків втратять найдорожче – синів та доньок, скільки жінок залишаться вдовами – тоді, в найперші дні біди цього не міг знати ніхто! Дізнавшись про початок війни, люди збиралися на мітинги, проклинали вбивць, висловлювали готовність захистити батьківщину. Поряд з ветеранами громадянської війни стояли їх сини, готові разом з батьками йти в бій. Місцеві Ради закликали перебудувати життя на військовий лад.

Крім тих, кого призивав військкомат, до діючої армії записувалися добровольці. Їх кількість стрімко зростала. Лише в Каховському районі до 21 липня у списках добровольців були 2475 чоловік. З сіл на території нашої громади добровільно на фронт пішли 550 мешканців. 300 чоловік увійшли до винищувальних батальйонів. Загалом на фронті билися понад тисяча наших земляків.

До сьогодні пам’ятають свідки тих подій про документ, який в ті дні яскраво і повно висловлював їх думи та сподівання. Це було звернення керівництва країни до українського народу, датоване 6 липня 1941 року: «Кровожерливий ворог напав на нашу землю. У смертельній ненависті до мирної радянської країни, волелюбного нашого народу збожеволілий Гітлер кинув свої фашистські банди, щоб перетворити нас на рабів, знищити нашу державу, культуру, пограбувати нашу землю і посадовити на шию нашого вільного народу катів…

Сини і дочки великої України! У всенародній Вітчизняній війні проти фашистських гнобителів нічого не пошкодуємо, щоб подолати ворога, щоб захистити свою честь, свою свободу…Батьківщина кличе на подвиг у бою, на подвиг у праці…Діло наше праве! Перемога буде за нами! Ніколи українці не будуть німецькими рабами!..».

Це звернення було надруковано в газетах, оголошено по радіо. Його зачитували на зборах, у бригадах колгоспів та радгоспів. Війна стрімко наближалася до нашого краю. Жінки та підлітки негайно оволодівали новими професіями, заміняли комбайнерів, трактористів, що пішли на фронт. Господарства готувалися збирати врожай. Винищувальні батальйони охороняли села, ферми, поля від ворожих диверсантів.

Фронт наближався. Негайно в глиб країни були евакуйовані матеріальні цінності радгоспу «Перемога наймитів». Спочатку за Дон, а потім за Волгу вивезли скот, частину врожаю і техніки.

Перевага ворога у живій силі і техніці призвела до відступу наших військ. Билися за кожен метр рідної землі воїни 9-ї Армії Південного фронту під командуванням генерал-полковника Якова Черевиченка, і Дунайської військової флотилії на чолі з контр-адміралом Миколою Абрамовим.

Після падіння Херсона 9-а Армія переправилася на лівий берег,зайняла оборону від Горностаївки  до Старої Збур’ївки. 296-а стрілецька дивізія отримала завдання боронити фронт на ділянці від Каховки до Козачих Лагерів, прикривати відхід кількох стрілецьких дивізій. І знову був Каховський плацдарм. Були жорстокі бої, масовий героїзм. Наступ фашистів затримали на 40 днів!

30 серпня 1941 року частини німецької армії після потужної артпідготовки і бомбового удару почали форсувати Дніпро на ділянці Мала Каховка – Ключове. Розгорівся страшний бій. Фашисти захопили північну частину Каховки. Але до вечора наші бійці вибили німців. На лівому березі висаджувалися нові і нові частини ворога. Все жорстокіше ставали бої. Авіація, танки, артилерія ворога наносили важкі удари по нашим військам. Напруженість бою визначалася тим, що в разі форсування Дніпра і ліквідації Каховського плацдарму  фашисти отримували можливість розвивати наступ в бік Перекопу, за яким – Крим.

11-12 вересня німці прорвали оборону 9-ї Армії на Каховському плацдармі і почали наступ на Мелітополь і Крим. До 20 вересня війська 9-ї Армії вели важкі бої, Дунайська військова флотилія і Тендровська бойова дільниця  були відрізані від армії. Але німці дорого заплатили за взяття Каховки – їх дивізія втратила 80% особового складу і бойової техніки і була розбита.

За успішні бойові дії 256-й стрілецький полк був нагороджений орденом Червоного Прапора, а його командиру, полковнику Георгію Сафонову, який продовжував бій, будучи пораненим, було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Цього ж звання був удостоєний заступник командира 1-ї ескадрильї 242-го бомбардувального авіаполку старший лейтенант Іван Золін. Його останнє бойове завдання – руйнування переправи через Дніпро поблизу Берислава. Він спрямував палаючий літак на переправу, якою йшли ворожа артилерія, танки, машини і піхота ворога. Наступ фашистів було затримано на 2 години. В районі сіл Ключове і Британи героїчно тримали оборону воїни 74-ї і 176-ї стрілецьких дивізій.

[SvenSoftSocialShareButtons] Коментування і розміщення посилань заборонено.

Коментарі закриті.