ШАНОВНІ ВЕТЕРАНИ, ДОРОГІ ЗЕМЛЯКИ!

Дні 8 і 9 травня – дні особливих відчуттів. Щороку за кілька тижнів до цих дат я подумки звертаюсь до тих часів. Повністю віддаюсь спогадам, думкам, пов’язаним з тією війною.

Я виріс на землі, де проходила одна з десяти найбільших битв тієї війни – Корсунь-Шевченківська битва. Виріс в середовищі людей, які – хто маленькою дитиною, хто учасником бойових дій – пропустили через себе цю війну. Вдячний долі, що вона в мене така. Що мав щастя бачити і чути фронтовиків – людей особливої сили духу, глибокої душі і палкого люблячого серця.

На кожному кроці в моєму житті були ці люди. Чи можу я забути напис у моєму селі на обеліску, де – понад 100 прізвищ моїх ЗАГИБЛИХ земляків? Повернулося додому значно менше, ніж загинуло. Поряд – пам’ятник п’ятьом бійцям, що полягли, визволяючи моє рідне село. Двоє з них – з Ярославської області. Ще один боєць – мій земляк. Він був на фронті з 1939 року. У січні 1944 року, коли звільняли моє село, він зайшов у будинок, де жила моя бабуся. Хотіла пригостити – відмовився, бо поспішав до своєї мами. Адже не бачив її  5 років! Але на ранок його знайшли вбитим – загинув від осколка міни. Він не дійшов додому 29 км…

В ці дні не дають спокою думки про долі мільйонів воїнів, які залишилися на полі бою, не доживши до дня Перемоги. Не побачивши своїх дітей – а може і не народивши їх. Їх матері так в сльозах і пішли в інший світ. А ті, кому пощастило перемогти і залишитися в живих – вони повернулись, підняли з руїн країну, побудували Каховську ГЕС, наше місто, а в ньому – вулиці, школи, дитячі садки, заводи, лікарні. І напередодні цієї дати я подумки хочу прожити життям кожного з цих людей. Зрозуміти, що відбувалося.

В цьому році – 75 річниця Перемоги. По суті, це остання ювілейна дата, де ми ще будемо бачити живих учасників війни, так званих «окопників». В цьому році їх з нами – лише 35. Нині вони живуть за своїх однополчан – тих, хто загинув, і хто вже пішов в інші світи. В такі дні мені хочеться кричати, нагадуючи всім довкола про ті події. І якомога більшій кількості людей донести всю велич горя, яке пережив наш багатонаціональний народ. І всю велич вчинку того покоління людей – заради власної землі. Якби цього не було –  не було б нашої України. Не було б кожного з нас.

Я як людина відбувся завдяки їм. Мої батьки і батьки моєї дружини були реальними учасниками тієї війни. Ці люди подарували мені життя, дали можливість вивчитися. З глибини відповідальності на посаді, яку я нині займаю, я намагаюсь робити все, щоб майбутнім поколінням вкласти в душу, в голову, в серце пам’ять про ці події. Щоб не принизили гідність тих, хто подарував нам можливість жити. Щоб, проходячи повз кожен з 19 пам’ятників, братських могил, меморіалів на території нашої громади, розуміли святість цих місць. Я зберігаю близько сотень воєнних пісень, які слухаю, намагаючись відчути атмосферу того часу. Пропоную послухати ці пісні молоді. Нажаль, багато хто з нинішніх поколінь не знає, які випробування витримала в роки війни наша громада. Прикро, що і не цікавляться. Але це – історія нашої землі, наших пращурів. Ми не маємо права її забути!

В такі дні загострюються спогади про велику кількість ветеранів війни, з якими я зустрічався, працював, спілкувався протягом життя в Новій Каховці. З великою повагою згадую ветеранів, з якими ми виходили 9 травня на парад. Досі пам’ятаю дзвін орденів і медалей, з якими вони йшли Дніпровським проспектом. І пісні, які ми разом співали в Раді ветеранів. З 90-х років їх ряди нажаль почали зменшуватися… Завжди дивувався, як вчорашні фронтовики, пройшовши таку тяжку війну, залишалися людяними, добрими, щирими, відкритими, небайдужими до життя міста. Більшість з них не вимагали великих пільг або особливої уваги. Вони, мабуть, так стомилися на тій війні, що просто раділи мирному життю!

Саме любов до мирного життя і стала основою побудови нашого міста. Тому воно таким і є – красивим, затишним, гостинним. Мабуть, про таке життя, про таке місто вони мріяли, коли йшли в атаку, коли прощалися із загиблими друзями. Мені прикро, що багато хто про це не думає. Чи багато з наших мешканців прийдуть 9 травня до могил загиблих, до обелісків, меморіалів, у Парк Слави, щоб вклонитися світлій пам’яті наших воїнів? Прийдіть! Бо це дні, коли відпочинок на природі, дачні ділянки, прогулянки можуть зачекати. Прийдіть – і подумки згадайте своїх рідних, хто пройшов дорогами війни і відійшов у вічність! І тих, кого ви не знали, але чиє життя обірвалося заради того, щоб ви мали шанс народитися і жити! Помоліться за їх душі, поставте свічку пам’яті! Згадайте про них і подякуйте за їх мужність і рішучість!

Ветерани були, є і залишаться гордістю нашого міста. Дякую всім громадам – Таврійській, Дніпрянській, Райській, Козацькій, Веселівській – за шанобливе ставлення до учасників бойового і трудового фронтів, до пам’ятних місць загиблим в тій війні. Дякую пошуковому клубу «Каховка» за пошукову роботу, за співпрацю у перепохованні останків воїнів, загиблих на Нікопольському плацдармі, які знайшли вічний спокій у міському Парку Слави.

Дорогі мої земляки! Пам’ятаймо, що без минулого майбутнього бути не може. Без світлої пам’яті, без людської поваги до захисників. 75-а річниця – це велика дата. Це період, коли кожному потрібно подумки заглибитись у ті події, уявити масштаби того, що відбувалося. І відчути трагедію і велич її учасників. Ці думки очистять наші душі, оцінять наше життя і наші вчинки. Ця дата потрібна не фронтовикам, а нам – їх нащадкам. Як наша перевірка того, на яке життя ми заслуговуємо. В цьому році 8 та 9 травня ми не зможемо зібратися разом, як в попередні роки. Але буде 22 червня – день Пам’яті, 2 листопада – день звільнення нашої землі від фашистів. Ми гідно вшануємо їх подвиг! Я вдячний нашим захисникам і визволителям. І зроблю все, щоб світла пам’ять про цих людей збереглася в серцях наступних поколінь.

                                             З повагою – син фронтовика,

                                             міський голова Нової Каховки

                                             Володимир Коваленко

[SvenSoftSocialShareButtons] Коментування і розміщення посилань заборонено.

Коментарі закриті.