ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ І ПРИМИРЕННЯ: КВІТИ ДО БРАТСЬКИХ МОГИЛ.

Україна 8 і 9 травня вшанувала пам’ять своїх захисників – всіх, хто пішов з рідного  дому на війну. І тих бійців багатьох національностей, які у 1941 році боронили нашу землю у нерівному двобої з ворогом, що мав переваги у зброї та кількості.

Згадала Україна і тих, хто чинив опір фашистам в роки окупації, віддавши за захист рідної землі свої життя. Пам’ятає і тих, хто звільняв її у 1943-1944 роках.

Хто вигнав ворога з України і не поступився, змусивши його капітулювати. Це наші мужні пращури, які пам’ятали, що вдома на них, на їх захист чекають рідні люди. Що від них залежить, що далі буде з країною.

8 травня, в день пам’яті і примирення, враховуючи карантинні обмеження і неможливість сьогодні провести традиційні пам’ятні заходи, в Україні вшанували загиблих покладанням вінків та квітів до братських могил і пам’ятників. Зробили це і в Новокаховській ОТГ. Міський голова Володимир Коваленко, його заступники побували в усіх населених пунктах, біля пам’ятників та братських могил, де поклали вінки та квіти. Протягом дня зробили це депутати міської ради, керівники громадських організацій, мешканці Новокаховської громади, які впродовж дня йшли з квітами, лампадками, фотографіями.

Володимир Коваленко нагадав: карантинні обмеження перевели святкування в інший формат. Але є в цьому і позитивний момент – випала нагода в один день побувати біля кожного пам’ятника та братської могили на території Новокаховської громади. Це не вдавалося зробити в попередні роки, бо основна частина свята проходила на території Нової Каховки.

До речі, так, як щороку – масово, зворушливо, щиро – відзначає день Перемоги Новокаховська громада – ніде в області не відзначають. Про це говорять мешканці сусідніх районів, де про 9 травня місцеві керівники згадує формально, пам’ятні місця занедбані. Оновлювати пам’ятники вже беруться самі мешканці районів, не дочекавшись дій від свого районного та місцевого керівництва. Таке ставлення обурює людей! Адже в степах півдня України, боронячи нашу землю у 1941 році і визволяючи її у 1943-1944 роках, полягли сотні тисяч бійців багатьох національностей! Досі на полях Херсонщини пошуковці знаходять сотні останків воїнів. Адже бійців тоді жінки та діти ховали прямо в окопах, в яких вони загинули. А полягло їх тут тисячі…Тож пам’ятати про це – наш священний обов’язок як нащадків.

В ОБРИВЦІ ЗАЛИШИВСЯ ОДИН ВЕТЕРАН

В Новокаховській громаді 8 травня вшанування пам’яті полеглих розпочали з села Обривка. Міський голова, його заступники, староста Райського старостинського округу Іван Коваль поклали квіти та вінки. І допомогли зробити це фронтовику Степану Тимофійовичу Міненку. Він – єдиний, хто з фронтовиків залишився нині серед мешканців Обривки.

ПІЩАНЕ: А В ПОЛІ – МОГИЛА ЛЬОТЧИКА…

Згадали загиблих у Піщаному. Як розповів староста Анатолій Білий, у місцевій «Книзі пам’яті» – імена 34 односельців, які не повернулись з війни. Для села, в якому проживає 200 чоловік, це дуже багато. Тут встановлено пам’ятник загиблим односельцям і бійцям інших міст і сіл, які захищали Піщане у 1941 році та звільняли у 1943 році. Міський голова Володимир Коваленко і староста Дніпрянського старостинського округу Анатолій Білий поклали вінки та квіти до підніжжя пам’ятника. Зробила це і донька похованого тут Мефодія Пуляєва – мешканка Піщаного, 85-річна працьовита і артистична жінка Єлізавета Мефодіївна Пуляєва. ЇЇ батько загинув у бою за рідне село. На кладовищі Піщаного є братська могила, де перепоховано кілька захисників села. Згадують мешканці про ще одну могилу: над селом було збито радянський літак. Льотчик загинув. Його поховали на краю поля. Але де ця могила – нині сказати не можуть…Була в селі так звана «біла хата», де жили євреї. Мешканці села пригадали – на початку війни німці їх розстріляли…

НОВІ ЛАГЕРІ: БІЛЯ ПАМ’ЯТНИКА МІНОМЕТНИКАМ

У Нових Лагерях міський голова пригадав історію встановлення тут пам’ятника. Житель села, музичний керівник співочого колективу Іван Дмитрович Деркач, на жаль, нині покійний, десять років тому попросив міського голову: в селі немає пам’ятника загиблим. Приходить 9 травня – немає куди прийти квіти покласти, пам’ять вшанувати. На той час за Корсункою стояв пам’ятник мінометникам. Зробили новий, а попередній вирішили перенести до Нових Лагерів. І тепер мешканці села, проходячи повз нього, або збираючись тут на День Перемоги, згадують загиблих земляків, своїх рідних, хто пройшов фронтовими дорогами.

«В ці дні, 8 і 9 травня, ми згадуємо мільйони співвітчизників, які майже 80 років тому вирушили на фронт, не знаючи, які випробування підготувала їм доля», – сказав Володимир Коваленко. – Хтось загинув у бою, хтось помер від ран у шпиталі, був замордований фашистами у концтаборі або в окупації в рідному селі. Хтось долучився до підпільної боротьби – загинув. А чиясь доля й досі не відома. Рідні отримали повідомлення «Зник безвісті». Таких доль – десятки мільйонів…». Вшановуючи їх пам’ять, до пам’ятника у Нових Лагерях поклали вінки та квіти. В роки війни загинули майже 50 мешканців села…

КОРСУНКА – МІСЦЕ НАЙЗАПЕКЛІШИХ БОЇВ   

З Нових Лагерів вирушили до кладовища у селі Корсунка, де знаходиться братська могила.  Село Корсунка в листопаді 1943 року було місцем найзапекліших боїв, адже саме звідси здійснювався мінометний обстріл позицій ворога на правому березі Дніпра. 14 героїв віддали своє життя, звільняючи село. Їх прах покоїться в Братській могилі. В Другій світовій війні брали участь 113 корсунчан, з яких 48 не повернулися додому. А 65 героїв – односельців відзначені орденами і медалями. За визволення Корсунки загинули 14 бійців. В Корсунці є зворушлива і незмінна традиція: щороку в День Перемоги на місцеве кладовище вирушає колона школярів з квітами. Так вшановують пам’ять загиблих, що поховані в братській могилі. Нажаль, в нинішній «карантинний» травень цього зробити не змогли. Але пам’ять загиблих вшанували покладанням вінків та квітів. Згадали і останнього ветерана Корсунки, який помер два роки тому – саме в день Перемоги, 9 травня…

У 1955 році на братській могилі споруджено пам’ятник за проектом місцевого художника, завідуючого сільським клубом Миколи Омеляновича Шахова. Його звели фронтовики Волощук О.М., Голубенко А.П., Целінко Ю.В., Савчук Ю.А. На лицьовій стороні напис «Вечная слава советским воинам, павшим в боях за Родину». На меморіальній плиті висічені прізвища 14 воїнів, які вдалося встановити внаслідок пошукової роботи завідуючої сільською бібліотекою Олександри Петрівни Голубенко. Вона ж оформила фотоальбом «Ніхто не забутий, ніщо не забуто», де розміщено інформацію та фото визволителів села, а також «Книгу Безсмертя». В ній – розповіді про життя загиблих корсунчан. Жителі Корсунки особливо шанують своїх героїв, роблячи дослідження про них справою всього життя. Окрім фотоальбомів та книг, свідченням цього є ще одна цікава пам’ятка на території села.

За межами Корсунки встановлено ще один памятник Другої світової війни – пам’ятний знак на честь мінометників. Він має свою цікаву історію. На 30-річчя Перемоги до Нової Каховки з міста Волноваха Донецької області приїхали 8 учасників звільнення села, які разом воювали у складі мінометної батареї, і під час визволення нашої території з району Корсунського монастиря обстрілювали правобережні німецькі позиції. Під час спілкування із гостями народилася ідея спорудити пам’ятник мінометникам, яка пізніше була реалізована. Поряд з пам’ятником було обладнано бліндаж як згадку про ті нелегкі часи.

У 2010 році з ініціативи керівництва Нової Каховки та депутатів міської ради було виготовлено новий сучасний пам’ятник. Його автор і виконавець Зотов Ю.К. Відкриття пам’ятника відбулося напередодні 65-ї річниці Дня Перемоги. Він присвячений мінометникам 5-ої батареї 483-го мінометного Севастопольського, орденів Кутузова і Суворова полку зі складу 2-ої гвардійської армії. Над ним продовжують шефство корсунські школярі. Анатолій Білий повідомив: територія навколо пам’ятника призначена під кладовище. Напроти пам’ятника загиблим бійцям розташується центральний вхід.

ДНІПРЯНИ: БРАТСЬКА МОГИЛА ПІДПІЛЬНИКІВ І «КНИГА БЕЗСМЕРТЯ»

Відвідали пам’ятники загиблим бійцям і підпільникам у Дніпрянах та Основі. За традицією, цього дня староста Анатолій Білий поклав біля пам’ятника Книгу Безсмертя, в якій – десятки імен земляків, що загинули на війні, дата і місце їх загибелі. З війни не повернулись 173 мешканця Дніпрян та Основи. Серед них – і 10 підпільників на чолі з Гаврилом Ярошенком. Багато хто загинув за місяць, а то й за кілька днів до Перемоги, навесні 1945 року. Є ті, хто пропав безвісти…

З ЛІВОГО БЕРЕГА В КОЗАЦЬКЕ ПРИЙШЛО ВИЗВОЛЕННЯ

Міський голова Володимир Коваленко 8 травня відвідав і меморіальний комплекс у селищі Козацьке. Староста Козацького старостинського округу Андрій Чирко нагадав: 11 березня 1944 року зі сторони Ключового відбулося форсування Дніпра, і 49-ю гвардійською стрілецькою дивізією під командуванням підполковника Василя Пилиповича Маргелова визволено Козацьке. Життя за це віддав 21 воїн. Вони поховані в Братській могилі на території меморіального комплексу селища. Далі дивізія брала участь у звільненні Херсона, за що Василю Маргелову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Більше 300 мешканців Козацького пішли на фронт, 172 з них загинули, 196 нагороджені орденами і медалями. Їх імена – на стелі меморіального комплексу. У центрі комплексу – могили батька і сина Захарія Петровича і Миколи Захарійовича Видріганів, героїв Другої світової.

«Так, як з лівого берега до нас на правий у 1944 році прийшло визволення, так і через 75 років ми тепер об’єднали наші два береги. Щоб більше нічого не форсувати, а разом жити мирним життям і розвивати нашу спільну громаду», – сказав Андрій Чирко.

СЕЛО ВЕСЕЛЕ:  ОБЕЛІСК НАД ДНІПРОМ

8 травня вінки та квіти міський голова і староста Веселівського старостинського округу Людмила Аннас поклали і до величного пам’ятника загиблим на березі Дніпра. 67 жителів села Веселе воювали на різних фронтах Другої світової війни, жертвуючи власним життям та здоров’ям заради мирного та спокійного життя своїх земляків на рідній землі. 44 учасника цієї кровопролитної війни із Веселого були нагороджені різними бойовими орденами та медалями.

40 років тому, у 1980 році, вдячними жителями села Веселе на березі славетного Дніпра з видом на лівий берег, звідки, долаючи ворожий опір, воїни 3-го Українського фронту принесли довгоочікуване визволення місцевому населенню, був встановлений пам’ятний знак на честь воїнів-односельців, загиблих у роки Другої світової війни. На тильному боці пам’ятника викарбовано напис «Героям Великой Отечественной войны». У підніжжя – Вічний вогонь як символ світлої пам’яті про полеглих героїв. Щороку на свята першого та останнього дзвоника кращі учні Веселівського ліцею покладають до підніжжя обеліску квіти та вінки пам’яті, засвідчуючи цим свою повагу до учасників Другої світової війни та Війни на Сході України.

Цього року територія Веселівського старостинського округу приєдналась до Новокаховської громади. Спільними зусиллями керівництва Нової Каховки, Веселівського старостинського округу та КП «НК Екосервіс» до 75-річчя перемоги над нацизмом у Другій світовій війні упорядкована територія біля обеліска для гідного вшанування пам’яті мешканцями с. Веселе.

 РАЙСЬКЕ І ТОПОЛІВКА ЗГАДУЮТЬ ЗАХИСНИКІВ

На сьогодні немає пам’ятників загиблим у Райському і Тополівці. Але в кожному з цих сіл мешкали ветерани війни, які пройшли дорогами війни. Які пам’ятали ці події, були їх учасниками і ділилися спогадами з односельцями.

Ми пам’ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що ця трагедія була масштабною через те, що ми не мали своєї держави. Але при цьому в нашій пам’яті закарбувався Великий урок минулого – агресора можна зупинити тільки спільними зусиллями об’єднаної нації! Нехай цей пам’ятний урок назавжди залишиться нам як важливе нагадування: єдність і рішучість – це єдиний шлях до Перемоги.

[SvenSoftSocialShareButtons] Коментування і розміщення посилань заборонено.

Коментарі закриті.