ІСТОРІЯ НОВОЇ КАХОВКИ: 20 ВЕРЕСНЯ – ЗНАКОВА ДАТА.

Нова Каховка – це серце Херсонщини, вражаюче своєю загадковою історією Північного Причорномор’я.

Народження Нової Каховки нерозривно пов’язане зі спорудженням Каховської ГЕС. 20 вересня 1950 року вийшла Постанова Ради міністрів СРСР про будівництво електростанції на Дніпрі, Північно-Кримського і Південно-Українського каналів, зрошення і обводнення південних районів України і  північних районів Криму.

Рівний лівий берег був зручним як для розміщення промислової зони, так і для забудови міста. Його проект розробляли спеціалісти Харківського відділення інституту «Міськбудпроект» під керівництвом архітектора Моторіна, Академії архітектури України та управління «Дніпробуд». Безпосередньо забудовою міста керував архітектор Георгій Власович Шлаканьов – луганчанин, який у 1929 році закінчив Київський художній інститут.

Перед проектантами і будівельниками стояли завдання поєднати архітектуру забудов з живописною природою дніпровського узбережжя, забезпечити прискорені темпи робіт, створити необхідні умови для життя, праці та відпочинку тисяч людей.

Григорій Шкода, перший голова міськвиконкому писав, що «підступи до Ключового в той час нагадували фронтові дороги перед великим наступом. День і ніч йшли машини з устаткуванням, обладнанням, цеглою, вапном. Наче важкі танки, рухалися трактори з причепами, на яких височіли гори колод, піраміди деталей стандартних будинків». Працювали напружено, особливо водії автомашин, нерідко по 18-20 годин на добу.

На будівництві Каховського гідровузла працювало 12 тисяч чоловік. А щодо техніки – то 1100 автомашин, 30 екскаваторів, 75 гусеничних і портальних кранів, 100 бульдозерів, 14 паровозів і 7 земснарядів.

Найбільше в Дніпровському каскаді Каховське водосховище об’ємом понад 18 млрд. м3 води сприяло обводненню, народженню нової галузі зрошуваного землеробства на сотнях тисяч гектарів раніше посушливих земель південних областей України і Криму. Рукотворна 400-кілометрова водна артерія від Нової Каховки до Керчі лише за 55 років прийняла до 130 млрд. м3 життєдайної Дніпровської води. В результаті помітно зросли ефективність аграрного сектора економіки, врожайність сільськогосподарських культур, поліпшились умови життя, побуту, праці сотень тисяч людей. В зоні раніше ризикованого землеробства з’явилися нові, упорядковані населені пункти.

Успішно було виконано одне із завдань проекту гідровузла – поліпшення судноплавства на Дніпрі. 9 червня 1955 року відкрито Каховський шлюз, 10 червня через шлюз пройшов перший караван барж, 30 червня відкрито рух пасажирських пароплавів. З того часу було проведено більше 300 тисяч шлюзувань, і найнижчі ворота на Дніпрі пройшли понад 500 тисяч суден різних типів і водотоннажності. Дніпро став важливою транспортною артерією України.

Спорудження гідровузла дало потужний імпульс розвитку в цілому транспортної інфраструктури південного регіону, в тому числі Херсонщини. 10 лютого 1952 року по новозбудованій 154-кілометровій ділянці залізниці від станції Федорівка прибув на Каховгідробуд перший вантажний, а 1 квітня 1953 року – перший пасажирський         поїзд – вже на нову станцію «Каховка». Про це писала міська газета «Всенародна будова» 4 квітня 1953 року. Гребля Каховської ГЕСз’єднала береги  Дніпра, райони області, Придніпровську та Одеську залізниці. З роками станція «Каховка» стала потужним вузлом, дала життя молодому місту Таврійську. Греблю ГЕС перетнула і важлива автомагістраль «Ростов-на Дону – Одеса – Рені».

На Каховгідробуді виросла ціла плеяда досвідчених, кваліфікованих керівників, спеціалістів, організаторів виробництва. І це зіграло вирішальну роль у потужному розвитку молодого міста Нова Каховка.

[SvenSoftSocialShareButtons] Коментування і розміщення посилань заборонено.

Коментарі закриті.